Розслідування злочинів за допомогою невербальної інформації

Важливу роль при розслідуванні злочинів має невербальна інформація, яку органи досудового розслідування можуть отримати  від учасників  кримінального провадження.

Не вміючи розібратися в психологічній сутності  людини, психологічних умовах та причинах людських дій і відносин, неможливо прийняти правове вірне рішення. Тому психологічні знання є обов”язковою складовою кримінального провадження, в тому числі в частині фіксації невербальної інформації. Отримання інформації (вербальної та невербальної) при розслідуванні злочинів здійснюється проведенням слідчих (розшукових) дій, до числа яких відноситься допит, пред”явлення для впізнання, слідчий експеримент, огляд, освідування, обшук та негласні слідчі (розшукові) дії (Ващук О.П. Психологічні основи сприйняття, переробки та відображення невербальної інформації при розслідуванні злочинів. Науково – практична Інтернет – конференція 08.10.2013- Секція №5. Електронний доступ legalactiviti.com.ua).

За допомогою таких невербальних способів комунікації як жести і пози свідка, підозрюваного, потерпілого під час допиту чи іншої слідчої дії  слідчий  може оцінити правдивість їх показів, зробити відповідні висновки щодо необхідності проведення додаткових  слідчих дій, отримання додаткових доказів.

Жести відкритості свідчать про щирість і бажання говорити відверто. До цієї групи знаків відносяться жести «розкриті руки» і «розстібання піджака». Для слідчого під час проведення слідчих дій ці невербальні знаки можуть говорити про достовірність і правдивість свідчень особи, іі прагнення допомогти слідству у розкритті злочину. Невербальним знаком, який підтверджує готовність особи піти на зустріч слідству, надати всю відому інформацію щодо вчиненого злочину, установити контакт із слідством, є розтискання рук і автоматичне розстібання піджаку. Зафіксувавши ці знаки від особи, яка приймає участь в слідчій дії, слідчому необхідно отримати від такої особи максимальний об”єм інформації, який допоможе у розслідуванні злочину.

Жести недовіри і скритності свідчать про недовіру, про бажання щось приховати. У таких випадках співрозмовник машинально потирає чоло, скроні, підборіддя, прагне прикрити обличчя руками, намагається не дивитися на співрозмовника, відводячи погляд убік. Якщо ворожа стосовно слідства людина, що захищається, посміхається, це означає, що за штучною посмішкою вона намагається навмисно сховати від слідства свою нещирість. В зазначених випадках особі, яка проводить слідчу дію, доцільно поставитись критично до показів такого співрозмовника, перевірити їх іншими доказами, провести повторну слідчу дію для встановлення істини по справі.

Жести і пози захисту є знаком того, що співрозмовник відчуває небезпеку або погрозу. Найбільш розповсюдженим жестом цієї групи знаків  є руки, схрещені на грудях. Отримавши такий знак,  слідчому необхідно встановити, чому особа відчуває себе в небезпеці, чи отримувала вона погрози від учасників кримінального провадження чи з боку інших осіб, чи потребує особа додаткового  захисту.

Жести незгоди можуть говорити про те, що особа, на словах погоджуючись з тим, що відбувається, насправді, має іншу інформацію і думку щодо подій, які з”ясовуються під час проведення слідчої дії. Одним із таких жестів є збирання неіснуючих ворсинок з костюма. Співрозмовник, що збирає ворсинки, звичайно сидить, відвернувшись від інших, і дивиться в підлогу. В такій ситуації особі, яка проводить слідчу дію, необхідно поставитись критично до показів такого співрозмовника, перевірити їх іншими доказами.

Багато інформації, важливої для розкриття злочину, можна отримати, спостерігаючи  за мімікою особи, яка приймає участь в  слідчій дії. Якщо особа щось приховує, то її обличчя тривожне, знервоване, напружене, тому що вона боїться повідомити слідству «зайве» щодо фактів вчинення злочину. Це має бути знаком для слідчого про те, що такій особі відома додаткова інформація відносно вчиненого злочину, яку вона не повідомляє слідству; що необхідно проводити додаткові слідчі дії для розкриття злочину.

Вчені давно встановили, що у людини розширюються зіниці, коли її щось здивувало.  Тому учасникам слідчих дій  необхідно категорично забороняти бути в темних окулярах. Це дозволить особі, яка проводить слідчу дію, спостерігати за очима співрозмовника, отримувати та фіксувати відповідні знаки невербальної інформації.

Погляд, його напрям, частота контакту очей – ще один з компонентів невербального спілкування. Напрям погляду показує спрямованість уваги співрозмовника і разом з тим дає зворотний зв”язок, що показує ставлення співрозмовника до тих чи інших повідомлень. Якщо, наприклад, під час слідчого експерименту підозрюваний постійно відводить погляд в одне й те ж саме місце, це повинно стати сигналом для особи, яка проводить слідчу дію, що  це місце пов”язано із вчиненням злочину. Якщо підозрюваний, отримавши запитання, відразу переводить погляд на одну й ту ж саму іншу особу, це є знаком того, що він чекає підказки від цієї особи, тобто говорить, не те, що йому насправді відомо.

Окремі рекомендації щодо використання можливостей невербального спілкування в розслідуванні злочинів зустрічаються в роботах Ю.А. Алфьорова, О.Г. Гельманова, В.Е. Горюнова, Л.О. Бєгунової, Р.С. Бєлкіна, О.М. Васильєва, М.І. Єникеєва, В.О. Образцова, В.Г. Гончаренка, О.Р. Ратинова, Т.Ю. Рзаєва та інших. Однак основна проблема полягає в тому, що не зважаючи на рекомендації спеціалістів щодо необхідності поглибленого вивчення співробітниками правоохоронних органів невербальної поведінки (наприклад, О.Л. Луценко), суб”єкт досудового слідства, не маючи спеціальних психологічних знань, не може достовірно встановити ні ступінь правдивості наданої інформації під час спілкування з учасником процесу, ні причини її спотворення (Бєляєва К.В. Проблеми використання невербальної інформації суб”єктом досудового слідства. Вісник Академії адвокатури України 2(21) 2011, с. 191-195).

Манерами поведінки, що виражають неправду мовою жестів, є: обмежена жестикуляція, ховання рук, обумовлене побоюванням  появи неприродних жестів; обмеження рухів, тому що необхідно сконцентрувати зусилля для брехні; активна жестикуляція, торкання носа, потирання щік, пригладжування волосся, почісування лоба; прикривання рота, наче здержування неправди, при цьому до рота можуть бути підняті пальці. При брехні людина допускає суперечливі висловлювання, демонструє більше рухів тіла вбік, а також характерних для втечі. Змінюється і величина її зіниць. Таким чином, практично всі люди в житті так чи інакше підсвідоме, на рівні інтуїції, користуються мовою жестів. Тому є необхідність методичного вивчення та розвитку навичок невербальної комунікації, яка є частиною психічної культури людини. Отримані при цьому дані можуть бути з успіхом використані в боротьбі із злочинністю (Качурін С.Г. Нетрадиційні криміналістичні засоби і методи в розслідуванні злочинів: можливості використання. Електронний доступ dspace.snu.edu.ua).

У США рекомендації науки про жести враховані в поліцейських інструкціях проведення допитів. На підставі того факту, що кожна людина має почуття особистої території і відчуває дискомфорт, коли відбувається вторгнення до неї іншої людини, інструкція дає пораду, щоб слідчий розміщувався ближче до підозрюваного, і між ними не було якихось сторонніх предметів, які б полегшували та підвищували впевненість у собі допитуваного. Практика свідчить, що такий спосіб вторгнення на особисту територію, коли слідчий з кожним наступним питанням усе ближче наближається до допитуваного, є найбільш ефективним засобом, що допомагає подолати психологічний опір. При проведенні обшуків на місця схову предметів можуть вказувати невдоволена реакція обшукуваного на ті чи інші дії слідчого. Зміна тембру голосу, кольору обличчя, тремтіння рук та інші прояви, що вказують на високий рівень його нервового напруження і виникають під час здійснення  пошуків у певному напрямі або при обстеженні певних об”єктів, є своєрідними сигналами, що свідчать про знаходження тайника поруч. (Клевцов О. Мова жестів як нетрадиційне знання в розслідуванні злочинів. 1998, с. 60).

Можливості ефективного та позитивного використання невербальної інформації при проведенні окремих процесуальних дій (виявлення, фіксація, дослідження, оцінка та подальше використання, джерелом якої є учасники процесуальної дії) наочно проілюстровано у наступних статистичних даних:

• допит – 93,5%;
• обшук – 67,7%;
• пред”явлення для впізнання – 61,9%;
• слідчий експеримент – 31,2%;
• огляд – 16,5%;
• освідування особи – 45,6%;
• аудіо-, відео контроль особи – 91,5%;
• аудіо-, відео контроль місця – 70,4%;
• спостереження за особою, річчю або місцем – 89,6%;
• контроль за вчиненням злочину – 90,4%;
• виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації – 74,6%;
• використання конфіденційного співробітництва – 83,9% (Ващук О.П. Сучасні можливості використання невербальної інформації в розслідуванні злочинів. Науковий вісник Херсонського державного університету. Випуск 4. Том 2. 2013, с. 146).

Невербальні сигнали людиною майже не усвідомлюються, вони виникають на підсвідомому рівні, тому для особи, яка проводить слідчі дії, важливим джерелом інформації є саме невербальне спілкування з учасниками процесу. Те, що особа намагається свідомо приховати від слідства, може проявитися мимо її волі у невербальних знаках та жестах. Ключовим аспектом  в даному питанні є те, щоб особа, яка проводить слідчу дію, володіла необхідними знаннями для фіксації та тлумачення отриманої  від учасника кримінального провадження невербальної інформації.

Література:

1. Ващук О.П. Психологічні основи сприйняття, переробки та відображення невербальної інформації при розслідуванні злочинів. Науково – практична Інтернет – конференція 08.10.2013 – Секція №5. [Електронний ресурс] / О.П. Ващук. – Режим доступу: legalactiviti.com.ua.
2. Бєляєва К.В. Проблеми використання невербальної інформації суб”єктом досудового слідства. / К.В. Бэляэва // Вісник Академії адвокатури України. – К.: ВЦ ААУ, 2011.- число 2(21) 2011.-  С. 191-195.
3. Качурін С.Г. Нетрадиційні криміналістичні засоби і методи в розслідуванні злочинів: можливості використання.[Електронний ресурс] / С.Г.Качурін. – Режим доступу:  dspace.snu.edu.ua.
4. Клевцов О. Мова жестів як нетрадиційне знання в розслідуванні злочинів /О. Клевцов // Право України. – 1998. – №4. –  С. 60.
5. Ващук О.П. Сучасні можливості використання невербальної інформації в розслідуванні злочинів. / О.П. Ващук // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2013.-  Випуск 4.-  Том 2.- С. 146.